Сайт вчителів історії Жовківського району

Прояв найбільшого патріотизму – Бій під Крутами

На Аскольдовій могилі

Поховали їх -

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

Павло Тичина “Пам'яті тридцяти”

У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.

 Наприкінці січня 1918 року російська більшовицька армія під командуванням Михайла Муравйова у своєму поході на Київ підійшла до станції Крути неподалік Ніжина на Чернігівщині.

Крути обороняли юнкери Юнацької військової школи та козаки під командуванням сотника Аверкія Гончаренка. Розмовляючи з ним про телефону в ніч на 27-е січня, Муравйов висунув свої вимоги: «Підготуватися до зустрічі переможної червоної армії, приготувати обід. Незрілість юнкерів вибачаю, а офіцерів усе одно розстріляю».

 О четвертій годині ранку з Києва до Крутів прибула Перша сотня Помічного куреня, сформованого зі студентів та гімназистів, і кількість захисників станції зросла до п’ятисот двадцяти вояків.

 Вранці 29 січня на підступах до Крутів з’явилося шеститисячне військо, яке складали російські солдати, балтійські матроси і червоногвардійці з Москви та Брянська. Ось як згадував ту атаку Гончаренко: «Раннім ранком червоні розпочали свій наступ у зімкнутих колонах; виглядало так, якби йшли на парад, занедбуючи найпримітивніші засоби безпеки. Тільки-но червоні наблизились на віддаль пострілу, ми їх привітали сильним вогнем чотирьох сотень і шістнадцяти кулеметів. Щойно під прямими пострілами переходили вони врозсип, зазнаючи великих втрат у своїх рядах».

 Сотник Лощенко причепив до паровоза платформу з гарматою, обкладеною мішками з піском, і з неї один обстрілював більшовицькі лави уздовж колії. О другій годині на допомогу червоним підішли бронепоїзд та Перший Петроградський загін, і Гончаренко був змушений ввести в бій останній резерв з тридцяти юнаків: «По двох годинах наше окруження розпочалося дуже солідно, з застосуванням всіх тактикою вказаних правил. В багато разів перевищуюча нас сила противника прискорювала нам вирок, і тільки слабе темпо його наступу дало можливість дотягти бій до 9-ї години вечора, коли-то настала темна, туманна ніч».Щоб уникнути оточення, українські вояки відступили до свого ешелону. При цьому 27 студентів та гімназистів помилково вийшли на станцію, яку захопили червоні, потрапили в полон і незабаром були розстріляні. Загалом загинуло майже 300 захисників Крутів, решта вночі виїхали до Ніжина.

Трагічна загибель студентського куреня під Кру­тами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. За рішенням УЦР 18.1918 тіла 27 вояків-студентів було перевезено |до Києва та урочисто поховано на Аскольдовій могилі.